Райони Тернополя

Райони Тернополя Райони Тернополя. Столяров О.О.
Поділ.
Другим по давності утворення районів Тарнополя є Поділ (ф.1 -ф.4). По сучасних уявленнях це вул. Танцорова, а колись основна вулиця - Подільська Нижня, і те, що було південніше неї аж до початку боліт. На початках розвитку міста по краю боліт практично вздовж всього Подолу був створений штучно канал (ф.5) для частини води Серета, що слугувало, як додаткова оборонна споруда фортеці Тарнопіль.
Зрозуміло, що на таких «шикарних» болотяних і тому дешевих землях (ф.6,ф.7) селилася міська біднота і будівлі тут відповідали статусу населення. Тобто це в більшості хаотично збудовані з глини на болотах незначні одноповерхові хатинки-мазанки. Напевне, через те, що око фотографів не могло на чомусь зупинитися, світлини з Подолом є рідкістю.
Подільська Нижня на відміну від Подільської Верхньої (спочатку вул. Довга, а зараз не існує) проходила вже за межами фортеці. На південь від неї до вул. Торговиця (Живова) лежить весь район. Зі сходу Поділ обмежувався площею Сікинських, де торгували збіжжям (зараз Героїв Євромайдану і вулицями Вузькою (не існує) і Медовою, а з заходу закінчувася одним (ф.8) будинком - Камадулами (зліва від входу до Гідропарку). За радянських часів це спиртотрест і станція юних техніків, а тепер корпус Музучилища.
Впоперек район перетинали кінцеві частини вулиць Лінде - зараз Паращука ( ф.9 - вроді, це верхня частина вулиці вже за межею Подолу) і Бабада (зараз не існує). Окремо стояла тупикова, бо впиралася в Серет, вул. Гусяча, яка славна тим, що по словах старих мешканців міста, на ній, по перше, знаходилась майстерня славнозвісного у нас пана Стаха-вір’ята, а по друге в кінці вулиці водовози набирали воду з Серета і розвозили її по місту.
Найбільш значними будинками району були: нічліжка для бідних – Камадули (ф.8), по назві чернечого ордену, що її обслуговував, кагальна лазня, що стояла на перехресті вулиць Барона Гірша (Паращука) і Подільської Нижньої, там де нещожавно знаходився промінвестбанк (ф.10) і два житлові будиноки на цьому ж перехресті, в один з них лишився житловим (ф.11), а в другому за радянських часів розміщувався гіпроцивілпромбуд (ф.12). Впізнати його давність через численні добудови і перебудови зараз вже неможливо.
А найбільш людним місцем здавна була нинішня площа Героїв Євромайдану, де після створення скверу на старій Торговиці (майдан Волі) проводилась торгівля збіжжям, а в радянські часи розміщувалась міська автобусна станція (ф.13). Після забудови Старого Ринку, сюди змістили міський базар, який проіснував до середини семидесятих, і був перенесений на Оболоню, де він і працює до цього часу, а на місці базару величаво багато років стоїть наш довгобуд – обласна бібліотека.
Під час другої світової на Подолі значних боїв не велось і одноповерхові мазанки в основному збереглися (ф.14), а от вище всі споруди були зрівняні з землею (ф.15). Частина будинків Подолу все ж сильно постраждала під час визволення Тарнополя, але більшість або просто знесена, або до не впізнання їхньої давності перебудована чи добудована. До наших часів з усього району дожили по моїх спостереженнях лише три старі споруди, а решта площі забудовувалась приватними будинками, які вже зараз знов руйнують і будують багатоаоверхівки.
Тепер Поділ значно розширився, виріс у статусі і поверхах. Це вже був (ф.16) кінотеатр Україна, а зараз - Грант базар (ф.17), краєзнавчий музей (ф.18), довгобуд обласної бібліотеки, будинок профспілок і профосвіти, музучилище, споруда водоканалу, Орнава і багатоповерхові житлові будинки…
Можна піти і глянути, як воно зараз виглядає, а заодно і подивитись у дворах будинків правої частини вул. Танцорова на незначні рештки тепер вже нікому не потрібних стін (ф.19 –ф.20) колишньої фортеці Тернопіль.